Коли людина потрапляє в стресову ситуацію, її організм реагує не лише емоціями, а й фізіологічно. У когось починають пітніти долоні, хтось відчуває пришвидшене серцебиття, а дехто — нестримне бажання відвідати туалет. Звідки береться така реакція тіла, і чи можна її контролювати? Розповідає Сусідка.

Мочовий міхур як дзеркало стресу

Клінічна психологиня Дженні Шілдс пояснює: організм сприймає хвилювання або невизначеність як потенційну небезпеку. У відповідь запускається рефлекс сечового міхура — класичний приклад реакції «бий або тікай». Наднирники починають активно виробляти адреналін, який мобілізує сили, зокрема стимулює роботу нирок, що швидше утворюють сечу.

До того ж при нервовій напрузі скорочуються м’язи тазового дна, підвищується тиск на міхур — і позив до сечовипускання посилюється. Іншими словами, тіло намагається полегшити вагу і швидко підготуватися до потенційного втечі або дії.

Як з цим впоратися

Проблема в тому, що в реальному житті можливості швидко відвідати туалет у стресові моменти часто немає: перед екзаменом, співбесідою, виступом чи весіллям. На щастя, є техніки, які допоможуть приборкати цей фізіологічний механізм.

Психологиня Шілдс радить спробувати метод «сечовипускання за графіком». Суть у тому, щоб привчити міхур до певного ритму. Наприклад, спочатку ходіть у туалет кожні 2 години, а потім поступово збільшуйте інтервали на 15 хвилин щотижня, аж поки не досягнете 3–4 годин без позиву.

Також допомагає спеціальна вправа: коли виникає гостре бажання йти в туалет, зробіть паузу, зробіть два повільних вдихи, потім напружте і розслабте м’язи тазового дна. Це дає сигнал мозку, що ситуація під контролем, і знижує відчуття терміновості.

Що ще варто врахувати

Якщо ви знаєте, що перед важливими подіями у вас виникають часті позиви, заздалегідь стежте за кількістю рідини. На якийсь час варто відмовитися від кави, чаю та алкоголю — вони можуть подразнювати сечовий міхур.

Отже, бажання йти в туалет під час стресу — це не дивацтво, а нормальна реакція організму. Головне — знати, як на неї впливати, щоб вона не заважала жити.