Не всі собаки здатні спокійно переносити розлуку з господарем, особливо якщо мова йде про цілий день. Якщо ви працюєте поза домом і часто буваєте відсутні, варто серйозно подумати, перш ніж заводити собаку — деякі породи дуже чутливо реагують на самотність і можуть страждати як психологічно, так і фізично, пише Сусідка.

Собаки — це стайні тварини. Їм потрібен постійний контакт з людиною, спілкування та спільна активність. Вони не просто виконують команди — вони живуть поруч, відчувають господаря, реагують на його настрій. Особливо важко переносять самотність ті собаки, які з природи сильно орієнтовані на людину та емоційно залежать від її присутності, каже кінологиня та експертка з дресирування Лорна Вінтер.

Одними з таких є чихуахуа — маленькі собаки з величезним серцем. Вони дуже віддані та схильні хвилюватися навіть під час короткої відсутності господаря. Часом їхня прив’язаність перетворюється на справжню тривогу, коли двері зачиняються.

Такси — веселі, активні, але неспокійні. Їм важливо постійно мати справу, рухатися, досліджувати простір. Без компанії та занять вони починають нудьгувати, що часто проявляється у вигуках, подряпинах на дверях або навіть спробах зруйнувати інтер’єр.

Біглі — ще один приклад собак, яким важко бути самотніми. Їхня емоційна чутливість і потреба у спілкуванні часто призводять до того, що вони голосно виють чи метушаться у квартирі, коли залишаються одні. При цьому вони дуже дружелюбні й розумні — їм потрібно багато стимуляції.

Грейхаунди — хоча здаються спокійними та відстороненими, вони насправді дуже соціальні. Без компанії та регулярних прогулянок ці гончаки можуть впасти у апатію або стати нервовими. Їм важливо бути поруч із родиною, навіть якщо просто лежати поряд на дивані.

Чау-чау — незалежні, але надзвичайно віддані. Вони рідко виявляють емоції, проте прив’язуються до однієї людини на все життя. Розлука з об’єктом прив’язаності для них надзвичайно болюча, і це може проявлятись у тривожній поведінці або втраті апетиту.

Якою б не була порода, важливо розуміти: собака — це жива істота, яка відчуває страх, тривогу і тугу. Поступове привчання до самостійності, чіткий режим і емоційна підтримка — ключ до того, щоб ваш улюбленець залишався щасливим, навіть коли вас немає вдома.