Кожен власник кота може зіткнутися з проблемою, про яку його улюбленець не зможе розповісти сам. Глисти часто маскуються під звичайні нездужання, і їх виявлення вимагає уважності. Помітити паразитів у випорожненнях тварини вдається не завжди. Великі особини видно неозброєним оком, але більшість видів гельмінтів мають мікроскопічні розміри, що робить їх приховану життєдіяльність майже непомітною. Про це пише Сусідка.

Симптоми зараження проявляються не одразу. На ранніх стадіях кіт може поводитися, як зазвичай, а легка млявість або тимчасове зниження апетиту часто списуються на погоду або тимчасовий стрес. Тривожним сигналом стають різкі зміни в роботі шлунково-кишкового тракту. Чередування блювоти, діареї та запору — привід насторожитися, навіть якщо це відбувається епізодично.

Апетит тварини починає працювати “на контрастах”. Улюбленець або відмовляється від їжі, або споживає порції з ненаситністю, але при цьому продовжує втрачати вагу. Шерсть втрачає еластичність і блиск. Раніше гладке хутро стає тьмяним, а на окремих ділянках з’являються ковтуни, які важко розчесати.

Кіт починає проявляти занепокоєння в області хвоста. Постійне вилизування ануса або спроби “проїхатися” по килиму задньою частиною тіла вказують на свербіж, викликаний паразитами. У запущених випадках розвивається анемія. Слизові оболонки бліднуть, а кошенята перестають набирати вагу, відстаючи у розвитку від однолітків.

Деякі види гельмінтів провокують кашель. Якщо улюбленець періодично задихається або дихає з зусиллям, це може бути ознакою міграції личинок у дихальних шляхах. При сильній інтоксикації з’являється неприємний запах з рота. Іноді в калі помітні криваві вкраплення або фрагменти паразитів, що вимагає негайного втручання.

Самолікування небезпечне — дозування препаратів залежить від віку, ваги та стану тварини. Неправильний вибір ліків може погіршити проблему. Єдине правильне рішення при підозрі на гельмінтоз — візит до спеціаліста. Аналізи та огляд допоможуть точно визначити тип паразитів і обрати безпечну схему лікування.