Зібрати врожай — це лише половина справи, чи не так? Справжня майстерність городника проявляється в тому, щоб зберегти плоди своєї праці на довгі місяці. І цибуля тут — один із найвибагливіших овочів. Багато хто робить одну й ту саму помилку: чекає, поки абсолютно все зелене перо ляже на землю. Здавалося б, логічно — значить, дозріла. Але саме ця зайва терплячість може коштувати вам усього врожаю. Давайте розберемося, як вловити той самий ідеальний момент і що робити далі, аби ваша цибуля хрумтіла аж до нового сезону. Про це пише Сусідка.

Читаємо знаки природи: коли цибуля готова?

Природа сама подає нам сигнали, головне — вміти їх правильно трактувати. Замість того щоб чекати повного «капітуляції» зелені, орієнтуйтеся на комплекс ознак. Ідеальний час для збору настає, коли більшість (але не вся!) гички пожовтіла й полягла. Чому це так важливо? Коли перо лягає, шийка цибулини починає тоншати та закриватися. Якщо затягнути зі збором, особливо у вологу погоду, цей «вхід» може не встигнути як слід висохнути й стати воротами для гнилі та інфекцій. Тож, що ми шукаємо?

• Масове полягання пера: приблизно 70-80% зелені лягло на землю та почало жовтіти.
• М’яка шийка: проведіть пальцями біля основи пера. Якщо шийка м’яка й тонка, а не пружна, — це вірна ознака, що ріст зупинився.
• Сформована цибулина: вона має бути щільною, великою, а луска — набути характерного для сорту кольору (золотистого, фіолетового, білого).
• Сухі зовнішні лусочки: верхні «сорочки» починають лущитися і легко відділяються.

Зазвичай цей період припадає на кінець липня — серпень, але все залежить від сорту, клімату та часу посадки. Не бійтеся висмикнути одну-дві цибулини на пробу. Це найкращий спосіб переконатися, що час настав.

Технологія збору та сушіння: від грядки до комори

Отже, момент настав! Виберіть для «операції» сухий, сонячний та вітряний день. Збирати цибулю в дощ або одразу після нього — означає свідомо закладати вологу бомбу в майбутнє сховище. Акуратно підкопуйте цибулини вилами чи лопатою, намагаючись не пошкодити денце — будь-яка подряпина може стати причиною псування.

Далі починається найважливіший етап — сушіння, який проходить у два кроки.
Перший крок — польовий. Розкладіть викопану цибулю просто на грядці або на будь-якій сухій поверхні під сонцем. Не обрізайте ні пера, ні коріння! Протягом кількох днів усі поживні речовини з гички перейдуть у цибулину, роблячи її смачнішою та щільнішою. До того ж, сонячне проміння є чудовим природним дезінфектором.
Другий крок — «дозрівання». Після попереднього просушування перенесіть врожай у сухе, тепле (25-30°C) приміщення, що добре провітрюється: горище, сарай, веранда. Розкладіть цибулю в один шар. Тут вона повинна провести щонайменше два-три тижні. Тільки після того, як перо повністю висохне і буде «шурхотіти» в руках, а шийка стане абсолютно сухою, можна робити фінальну обрізку. Залишайте пеньок шийки довжиною 4-6 см, а корінці обріжте під саме денце, не пошкоджуючи його.

Дотримуючись цих простих, але перевірених часом порад, ви не просто збережете свій врожай. Ви забезпечите себе смачною та корисною цибулею на всю зиму, додаючи до страв частинку власного літнього тепла. Правильно висушена та підготовлена, вона без проблем дочекається весни у вашій коморі, радуючи своєю якістю та смаком.