Навіть найсучасніші фільтри не справляються з пластиком менше 5 міліметрів, який продовжує потрапляти у воду, ґрунт і… наші організми. Про це заявили науковці з Техаського університету в Арлінгтоні. Їх дослідження опубліковано в журналі Science of the Total Environment, пише Сусідка.

Мікропластик утворюється внаслідок руйнування пакування, одягу та інших пластикових виробів. Ці частинки потрапляють у стічні води, проходять через системи фільтрації й повертаються в довкілля — знову опиняючись у наших кранах.

Дослідження показало: хоча очисні споруди й затримують велику частину мікропластику, повністю очистити воду від нього існуючі технології не здатні.

Одна з основних перешкод — відсутність єдиної методики виявлення мікропластику. Різні лабораторії використовують несумісні підходи, що ускладнює оцінку рівня забруднення. Команда з Арлінгтона наполягає: перш ніж говорити про рішення, слід домовитися про стандарти — які саме частинки вважати мікропластиком і як їх вимірювати.

Окрім технічних рішень, науковці закликають змінити побутову поведінку. Наприклад, одяг із синтетики під час кожного прання виділяє мікроволокна, які теж потрапляють у воду.

«Обираючи натуральні тканини, ми зменшуємо власний слід мікропластику. Але цього недостатньо — без нових технологій та системного підходу проблему не вирішити», — зазначають автори дослідження.

Команда працює над створенням єдиних протоколів дослідження мікропластику у воді та повітрі. Їхня мета — підвищити точність вимірювань і допомогти розробити нові методи фільтрації. Інакше пластик залишатиметься у воді, яку ми п’ємо щодня — непомітний, але небезпечний.