Майже кожен садівник мріє про власне «чорне золото» — пухкий, темний та поживний компост, що пахне лісовою землею. Ви сумлінно збираєте скошену траву, кухонні відходи та осіннє листя, сподіваючись на диво. Але минають місяці, а ваша компостна купа вперто не змінюється, перетворившись на злиплу мокру масу або, навпаки, на сухий пагорб із впізнаваними рештками. Знайома картина? Не поспішайте розчаровуватись. Найчастіше проблема не в складних хімічних процесах, а у двох простих, але критично важливих факторах, які можна виправити буквально за тиждень. Про це пише Сусідка.

Секрет перший: правильний «раціон» для вашого компосту

Уявіть, що ваша компостна купа — це живий організм, який потребує збалансованого харчування. Для активного життя та роботи мікроорганізмам, що перетворюють відходи на добриво, потрібні два головні елементи: азот і вуглець. Саме їхній дисбаланс є найпоширенішою причиною невдач.

• «Зелені» (азотисті) компоненти. Це енергія для бактерій. Вони швидко розкладаються, виділяючи тепло і живлячи процес. Сюди відносяться: свіжа трава, бур’яни без насіння, кухонні відходи (очистки овочів та фруктів, кавова гуща, чайна заварка), гній травоїдних тварин. Але будьте обережні: ніколи не додавайте м’ясо, рибу, молочні продукти та жири — вони спричиняють гниття, неприємний запах та приваблюють шкідників.
• «Коричневі» (вуглецеві) компоненти. Це структура та довготривале джерело енергії. Вони роблять масу пухкою, забезпечують доступ повітря та вбирають зайву вологу. Це сухе листя, солома, тирса (в невеликій кількості), подрібнені гілки, яєчна шкаралупа, папір та картон без фарби та скотчу.

Ідеальне співвідношення — це приблизно 1 частина «зеленого» на 2-3 частини «коричневого» за об’ємом. Якщо ваша купа мокра, холодна і пахне аміаком — у ній забагато азоту. Терміново додайте «коричневого» (сухого листя, рваного картону) і добре перемішайте. Якщо ж купа суха, не гріється і процес стоїть на місці — їй бракує азоту та вологи. Додайте свіжоскошеної трави, кухонних відходів та полийте водою до стану добре віджатої губки.

Секрет другий: дайте компосту дихати

Другий ворог швидкого компостування — задуха. Найефективніші бактерії, які працюють швидко і без неприємного запаху, є аеробними, тобто їм потрібен кисень. У щільно збитій, мокрій купі кисню немає. Там починають панувати анаеробні бактерії, які працюють повільно і виробляють той самий неприємний запах гнилі. Як забезпечити компосту вільне дихання?

Найпростіший спосіб — регулярне перемішування вилами раз на 1-2 тижні. Це не просто розпушування. Так ви переміщуєте зовнішні, холодніші шари всередину, до гарячого ядра, а внутрішні, вже розігріті, виводите назовні. Це прискорює процес в рази. Не хочете махати вилами? Є альтернатива для ледачих. Ще на етапі закладання компостної купи покладіть в її основу кілька товстих гілок або встановіть вертикально кілька перфорованих пластикових труб. Вони створять природні повітряні канали, які постачатимуть кисень у саму товщу компосту. Також чудово працюють компостери, збиті з дерев’яних палет — щілини між дошками забезпечують постійну вентиляцію.

Отже, ключ до успіху — це не складні рецепти, а розуміння потреб вашої компостної купи. Це не просто смітник, а жива фабрика з виробництва найціннішого добрива. Забезпечте їй правильний раціон та достатньо повітря, і вона віддячить вам розсипчастим, поживним «чорним золотом» значно швидше, ніж ви очікували. Вже за тиждень після виправлення помилок ви відчуєте, як купа «задихала» і почала грітися, а за кілька місяців отримаєте першу партію ідеального добрива для ваших грядок.