Деякі садівники викликають справжнє захоплення у сусідів, коли щороку збирають відра ароматної, соковитої та напрочуд солодкої малини. Ягоди в них великі, яскраві, з щільною м’якоттю, а кущі завжди доглянуті та сильні. Водночас у інших на тому ж ґрунті і з тими ж сортами малина буває дрібною, кислуватою, а врожай — нестабільним. У чому ж різниця? Відповідає Сусідка.

Секрет успіху полягає не у диво-добривах і не в особливих сортах, а в системному підході до догляду за рослиною. Насамперед, навесні потрібно вчасно зняти укриття з кущів і встановити шпалери, які дозволяють гілкам добре освітлюватися та провітрюватися. Після цього варто розпушити землю, провести мульчування та забезпечити регулярний полив, особливо у періоди засухи.

Не менш важливою є своєчасна обрізка. Видалення слабких і зайвих пагонів сприяє правильному розподілу поживних речовин і запобігає перетворенню ділянки на непрохідні зарості. Це не лише полегшує догляд, а й знижує ризик хвороб.

Для активного росту у весняний період малина особливо потребує азоту, тому використовують аміачну селітру чи інші азотні добрива. Якщо на листі з’являється пожовтіння — це сигнал нестачі магнію, який легко виправити магнієвими підживленнями. У перші місяці літа ефективним є обприскування нашатирем із додаванням рідкого мила: такий розчин підсилює захисні властивості рослини і відлякує шкідників.

Окрім цього, для насичення ґрунту калієм добре працює деревна зола. А коли малина завершує активний ріст — у другій половині літа — настає час для фосфорно-калійного живлення. Воно допомагає зміцнити імунітет рослини, підвищити морозостійкість і, найголовніше, покращити смак плодів.

Саме такий комплексний підхід дозволяє отримати багатий урожай великих і солодких ягід. Малині потрібна турбота не час від часу, а впродовж усього сезону. І тоді вона відповість щедрою віддачею.