Психологи стверджують, що дитинство накладає відбиток на все подальше життя людини. Ті, кого батьки не оточували любов’ю та турботою, часто стикаються із заниженою самооцінкою, відсутністю особистих кордонів, залежністю від чужої думки та проблемами у спілкуванні. Вони прагнуть бути корисними, бо ще з дитинства засвоїли, що любов потрібно «заробити». Такі люди можуть мати нерозвинений емоційний інтелект і навіть розлади харчової поведінки через спроби компенсувати емоційний дефіцит, пише Сусідка.

Занижена самооцінка формується ще в ранньому віці. Дитина намагається догодити батькам, родичам, одноліткам, щоб заслужити їхню прихильність. Вона вчиться пригнічувати власні бажання та ставити інтереси інших вище за свої. У дорослому віці це призводить до того, що людина дозволяє оточуючим порушувати її кордони, ігноруючи власний комфорт.

Ще однією характерною рисою є пригнічення емоцій. Якщо дитина росте в середовищі, де будь-які прояви почуттів не вітаються або навіть караються, вона вчиться не відчувати. Страх бути засудженим або покараним за сльози, сум чи гнів змушує її блокувати свої переживання. Проте витіснені емоції не зникають, а можуть проявлятися у вигляді психосоматичних захворювань. Буває, що людина звертається до лікарів з фізичними симптомами, але жодні аналізи не виявляють проблем зі здоров’ям – тоді їй радять звернутися до психолога.

Таких людей також відрізняє орієнтація на зовнішню оцінку. Вони не можуть самостійно приймати рішення, бо звикли звірятися з чужою думкою. Вони прагнуть відповідати чужим очікуванням і відчувають тривогу, якщо не отримують схвалення. Через постійний стрес у них можуть розвиватися розлади харчової поведінки: одні починають переїдати, інші, навпаки, втрачають апетит.

Усе це закладається в дитинстві, і причин може бути кілька. Наприклад, якщо батьки очікували народження хлопчика, а народилася дівчинка (або навпаки), якщо вони мріяли про геніальну дитину, а отримали звичайну, якщо дитина була небажаною або народженою «бо вже час». Також причиною може бути розлучення батьків або поява молодшої дитини, через що старша відчуває себе «зайвою».

У таких сім’ях батьки можуть проявляти емоційну холодність, ігнорувати інтереси дитини, знецінювати її досягнення. У відповідь дитина починає конкурувати з вигаданим суперником, намагаючись довести свою цінність, або навіть хворіти, аби повернути увагу батьків.

Як подолати наслідки такого виховання?

Перший крок – усвідомити проблему. Запитайте себе: «Що я роблю для інших у збиток собі?» та спробуйте змінити цю модель. Згадайте, чого ви хотіли в дитинстві, і дозвольте собі здійснити ці бажання. Навчіться казати «ні» тим, хто звик користуватися вашою добротою.

Другий крок – звернутися до психолога. Фахівець допоможе пропрацювати дитячі травми, навчить встановлювати особисті кордони, відстоювати власну думку і будувати здорові стосунки.

І найважливіше – навчіться любити себе. Лише той, хто сам сповнений любові та самоповаги, може створити щасливе майбутнє та передати своїм дітям відчуття безпеки та прийняття.