Знайома картина: міцні, здорові кущі помідорів, які ви плекали з самої розсади, стоять, вкриті сонячно-жовтими квітами. Серце городника радіє, передчуваючи щедрий врожай. Але тижні минають, квіточки обсипаються, а на їхньому місці — або порожнеча, або кілька самотніх, дрібних зав’язей. Що ж пішло не так? Невже винен сорт, дощі чи відсутність бджіл? Найчастіше відповідь набагато простіша і, що найголовніше, вона повністю у ваших руках. Проблема криється в надлишку, а не в нестачі. Про це пише Сусідка.

Чому помідори «жирують» і скидають цвіт?

Уявіть, що ваша рослина — це маленький завод з обмеженими ресурсами. Вона отримує живлення з ґрунту, воду та сонячну енергію. І ці ресурси вона може спрямувати або на нарощування зеленої маси (стебел, листя, пасинків), або на формування та налив плодів. Коли кущ росте безконтрольно, перетворюючись на пишні джунглі, він витрачає всю свою енергію саме на підтримку цієї зелені. Це явище називають жируванням. Рослина ніби міркує: «Навіщо мені плоди, якщо потрібно годувати стільки листя?». В результаті на найголовніше — продовження роду, тобто на помідори — сил просто не залишається. Квіти стають лише декорацією, яку рослина згодом просто скидає як непотрібний баласт. Особливо це стосується індетермінантних (високорослих) сортів, чий ріст практично необмежений.

Пасинкування: хірургічна точність для щедрого врожаю

Рішення цієї проблеми — свідоме та регулярне формування куща. Це не жорстокість, а розумна допомога рослині, яка дозволяє їй сконцентруватися на головному завданні. Вашим головним інструментом стають власні пальці та гострий секатор. Суть процедури — видалення пасинків, тобто бічних пагонів, що ростуть з пазух листя (між основним стеблом і листковим черешком). Ось кілька золотих правил:

• Регулярність — запорука успіху. Оглядайте кущі щонайменше раз на тиждень. Ваша мета — видаляти пасинки, доки вони маленькі, не довші за 5-7 см. Такі пагони легко виламати пальцями, а рослина зазнає мінімального стресу.
• Правильна техніка. Виламуючи пасинок, залишайте маленький «пеньочок» заввишки 1-2 см. Це запобігає появі нового пагона в тій самій пазусі. Якщо пасинок уже великий, використовуйте чистий секатор.
• Формування в одне, два чи три стебла. Визначте, скільки основних стебел ви залишите. Для більшості високорослих сортів оптимальною є схема в одне стебло — залишають лише центральний пагін. Для менш потужних сортів або в теплицях можна залишити ще один-два сильних пасинки, зазвичай під першою квітковою китицею.
• Нормування врожаю. Навіть на сформованому кущі може бути забагато квіткових китиць. Для умов відкритого ґрунту на одному стеблі зазвичай залишають 5-8 китиць, після чого верхівку прищипують. Це зупиняє ріст вгору і змушує рослину віддавати всі соки плодам, що вже зав’язалися.
• Проріджування листя. Не забувайте поступово видаляти нижні листки, особливо ті, що торкаються землі або пожовкли. Це покращує циркуляцію повітря, забезпечує кращий доступ сонця до плодів і є чудовою профілактикою фітофторозу та інших грибкових захворювань.

На перший погляд може здатися, що це марна і навіть жорстока робота — обривати здорові пагони та квіти. Але саме цей крок відрізняє городника-спостерігача від городника-творця. Беручи на себе відповідальність за формування куща, ви не просто боретеся з «жируванням», а свідомо направляєте життєву енергію рослини туди, куди потрібно вам. І повірте, ваші помідори обов’язково віддячать за таку турботу: не морем пустоцвіту, а великими, солодкими та соковитими плодами, що встигнуть дозріти на гілках.