Чому зола — це не просто сміття після мангалу

Деревна зола — одне з найстаріших добрив, яке людство використовує буквально тисячоліттями. І не тому що не було нічого кращого.
Вона містить значну кількість калію та кальцію, а також менші дози фосфору, магнію й мікроелементів — цинку та міді.
Якщо говорити точніше:
залежно від породи дерева, зола може містити від 5 до 8% калію, до 20% кальцію, близько 1% фосфору і сліди заліза, марганцю, бору та цинку.

Для розсади це особливо цінно.
Калій — це «міцність» рослини: він відповідає за стійкі стебла, глибоке коріння і захист від хвороб.

Кальцій, своєю чергою, зміцнює клітинні стінки і запобігає проблемам на кшталт вершинної гнилі в томатів та перців.

Є і ще один ефект — зола знижує кислотність ґрунту.
Вона розчиняється швидше і діє оперативніше, ніж вапно, тому зміна pH відбувається помітно швидше.
Це добре для більшості овочів — але тут є нюанс.
Не варто розсипати золу навколо паростків, що тільки-но проклюнулися: солі, які в ній містяться, негативно впливають на проростання.
Тобто зола — для розсади, яка вже стоїть на ногах, а не щойно вилізла з ґрунту.

Практика проста: розведіть 2–3 столові ложки золи в літрі води, дайте настоятися добу і поливайте під корінь раз на 2–3 тижні.
Головне — не залишайте золу під дощем: калій у ній розчинний і легко вимивається.
І ще:
ніколи не використовуйте попіл від фарбованого чи обробленого дерева — він може містити токсичні речовини.

Лушпиння цибулі: добриво, яке ви щодня викидаєте у смітник

А ось тут починається справжнє відкриття для тих, хто ніколи про це не думав.
Лушпиння цибулі містить фітонциди, ефірні олії, кальцій, калій, залізо, вітаміни А, С і Е, а також потужний антиоксидант — кверцетин.
І ось що цікаво:
шкірка цибулі має вищу концентрацію кверцетину, ніж її їстівна м’якоть.

Фітонциди — це окрема історія.
Це біологічно активні речовини рослинного походження, які пригнічують ріст бактерій, мікроскопічних грибів і найпростіших.

Фітонциди цибулі та часнику здатні знищувати багато видів найпростіших, бактерій і мікроскопічних грибів буквально за лічені хвилини.
Для розсади, яка живе в замкненому приміщенні і часто страждає від «чорної ніжки» або сірої гнилі, це — природний щит.
Настій лушпиння цибулі, зокрема, добре справляється з «чорною ніжкою» у розсади.

Приготувати настій — справа п’яти хвилин.
Візьміть дві жмені сухого лушпиння, залийте двома літрами окропу, настоюйте 24 години в темному місці, проціджуйте і використовуйте для поливу або обприскування.
Але обережно:
не поливайте рослини нерозбавленим настоєм — це може спричинити опік листя. Краще розбавте або використовуйте як м’яке листове обприскування.

Дріжджі, чергування і золоте правило «не перегодувати»

Ще одна підживка, яку часто згадують городники, — дріжджовий розчин. Він справді стимулює мікрофлору ґрунту і пришвидшує розвиток кореневої системи. Але є підступний момент: дріжджі активно споживають кальцій із ґрунту. Тому одразу після дріжджового поливу варто дати рослинам золу — щоб компенсувати втрати. Інакше ґрунт збідніє саме на той елемент, який найбільше потрібен молодим рослинам.

Надмірна кількість навіть природного добрива може призвести до токсичності або дефіциту поживних речовин у рослин.
Це стосується всього — і золи, і настою цибулі, і дріжджів. Розсада, як і людина, краще реагує на різноманітне і помірне харчування, ніж на «все й одразу».

Гарна схема виглядає так: один тиждень — зола, через тиждень — лушпиння цибулі, ще через тиждень — дріжджі плюс знову зола. Чергування дає рослині повний спектр елементів без перевантаження. Розсада, яка отримує таке збалансоване живлення, легше переносить пересаджування і швидше приживається на відкритому ґрунті.

Якщо ви досі викидаєте цибулиння і виносите попіл після вечірнього вогнища — можливо, саме зараз час переосмислити, що насправді вважати «відходами».

The post Зола і лушпиння цибулі: дві підживки, які є у кожного вдома first appeared on Сусідка.