Кожен городник мріє про ідеальний врожай: соковиті, солодкі та рівненькі коренеплоди буряка, що стануть окрасою і борщу, і салату. Ми ретельно готуємо грядки, поливаємо, прополюємо, сподіваючись на щедрий результат. Але чи знали ви, що одне з найпопулярніших «народних» добрив, яке вважається панацеєю для городу, може стати головним ворогом вашого буряка? Йдеться про помилку, якої припускаються навіть досвідчені дачники, і яка перетворює потенційно солодкий коренеплід на тверду, трав’янисту й абсолютно несмачну бульбу. Про це пише Сусідка.

Головний ворог соковитості: чому азот — це пастка

Основний винуватець розчарування — це надлишок азоту. Найчастіше його джерелом стає свіжий, неперепрілий гній, який так щедро вносять «для родючості». Здавалося б, що може бути краще за органіку? Але для буряка це справжня пастка. Отримуючи величезну дозу азоту, рослина спрямовує всі свої сили не на розвиток коренеплоду, а на нарощування пишної зеленої гички. Ви милуєтесь розкішним листям, а під землею в цей час формується дрібний, потворний і, що найгірше, абсолютно не солодкий буряк. Надлишок азоту блокує природний процес накопичення цукрів. Замість них у коренеплоді накопичуються нітрати, які не лише псують смак, надаючи йому гіркувато-трав’янистого відтінку, але й роблять врожай менш корисним. Такий самий ефект дають і надмірні підгодівлі мінеральними азотними добривами (сечовиною, аміачною селітрою) у другій половині літа.

Еліксир солодкості: калій та фосфор на варті смаку

Якщо азот — це «поганий хлопець», то хто ж відповідає за солодкий смак та якість буряка? Знайомтеся, головні герої нашого врожаю — калій та фосфор. Саме калій є тим самим «транспортувальником», який допомагає цукру, що утворився в листі завдяки фотосинтезу, переміститися вниз і накопичитися в коренеплоді. Нестача калію — це гарантія прісного смаку та поганої лежкості. Буряк без калію не лише несмачний, а й погано зберігатиметься взимку. Фосфор, у свою чергу, відповідає за розвиток потужної кореневої системи на ранніх етапах, створюючи базу для майбутнього великого плоду. Де ж взяти ці чарівні елементи?

• Деревний попіл. Це найкращий друг солодкого буряка! Попіл — це природне джерело калію, фосфору та десятків інших мікроелементів. Він не лише живить, а й м’яко розкислює ґрунт, що буряк дуже любить, та слугує профілактикою такого захворювання, як парша.
• Правильне застосування. Вносьте попіл під час весняної підготовки грядки. А впродовж літа, особливо в період активного росту коренеплоду (липень-серпень), можна робити рідкі підгодівлі: 1 склянка попелу на 10 літрів води, настояти добу і полити під корінь.
• Мінеральні добрива. Якщо ви використовуєте їх, обирайте безхлорні калійні (сульфат калію) та фосфорні (суперфосфат) добрива, суворо дотримуючись інструкції.

Отже, секрет успіху простий: уникайте свіжого гною та азотних підгодівель у другій половині вегетації. Натомість зосередьтеся на забезпеченні буряка калієм, і він віддячить вам неймовірно солодким, соковитим та корисним врожаєм, який буде радувати вас усю зиму. Городництво — це не просто праця, а розуміння потреб кожної рослини. І тепер, озброївшись цими знаннями, ви готові виростити справді королівський буряк.