Звичка прокидатися рано чи засинати за північ — це не просто особистий вибір чи наслідок графіка. У більшості випадків мова йде про біологічний хронотип, тобто вроджені ритми, які визначають наші періоди бадьорості, сонливості, піки продуктивності та навіть схильність до певних захворювань. Наука вже давно довела, що хронотип формується на генетичному рівні та передається у спадок. Якщо батьки — ранні пташки, є велика ймовірність, що їхні діти теж легко прокидатимуться на світанку, пише Сусідка.

Хронотипи умовно поділяються на «жайворонків», «сов» і «голубів». Перші — ті, хто рано лягає спати й прокидається на світанку. Їхня продуктивність досягає піку вже зранку, а до вечора поступово знижується. Саме вони найчастіше адаптовані до соціального ритму — з традиційним робочим днем, навчанням з 8:00 і регулярними ранковими активностями. Така синхронізація з навколишнім світом має свої переваги — кращу адаптацію, стабільний графік, вищу якість сну. Однак ранні пробудження без потреби та перевантаження зранку можуть спричиняти перевтому та навіть погіршення когнітивної функції.

На іншому полюсі — «сови». Це люди, чия розумова та фізична активність зростає після обіду і досягає максимуму ближче до пізнього вечора. Вони мислять нестандартно, демонструють креативність у пізній час і часто саме вночі вирішують складні задачі. Проте життя за графіком більшості — виклик для сов: хронічне недосипання, зниження рівня мелатоніну, проблеми з серцево-судинною системою і травленням. При цьому дослідження показують, що сови краще адаптуються до змін і більш гнучкі емоційно та інтелектуально.

Існує також змішаний тип — «голуби». Це люди, які не мають яскраво вираженого нахилу до ранкового чи вечірнього ритму. Вони здатні адаптуватися до різного режиму, легше переносять зміни часу активності та краще реагують на зовнішні обставини. Саме цей тип вважається найзбалансованішим і найбільш пристосованим до життя в мінливих умовах.

Змінити хронотип кардинально не можна, але коригувати свій графік реально. Це слід робити поступово: зсувати час сну на 20–30 хвилин, мінімізувати використання екранів перед сном, підвищити вплив природного світла вранці. У дітей хронотип здебільшого ранковий, у підлітків — нічний, а з віком люди знову повертаються до ранньої активності.

Життя в гармонії зі своїм хронотипом — це шлях до кращого здоров’я, ясного мислення та стабільного настрою. Не потрібно боротися з природними ритмами, достатньо їх зрозуміти й підлаштувати звичне життя так, щоб підтримати свій біологічний годинник. Саме тоді організм працює злагоджено, а енергія витрачається розумно.