Полиці магазинів здорового харчування та сторінки інстаграм-блогерів рясніють фотографіями вишуканих страв, приправлених кристалами ніжно-рожевого відтінку. Це вона — гімалайська сіль, оповита легендами про кришталеву чистоту гірських надр та неймовірну користь для організму. Нам обіцяють детокс, баланс pH та збагачення 84-ма життєво важливими мінералами. Звучить привабливо, чи не так? Але чи справді ми платимо за здоров’я, чи лише за дуже красиву та дорогу історію? Давайте розберемося, що насправді ховається за цим популярним трендом. Про це пише Сусідка.

Хімічний розтин: що ховається за рожевим кольором?

Насамперед варто зрозуміти, що будь-яка сіль — це передусім хлорид натрію (NaCl). У випадку з гімалайською сіллю його частка складає 95-98%, що майже не відрізняється від звичайної кухонної солі. А звідки ж тоді цей чарівний рожевий колір? Його дають домішки оксиду заліза — простіше кажучи, звичайної іржі. Саме вона, а не міфічні цілющі властивості, забарвлює кристали. Тепер про головний козир маркетологів — «84 мікроелементи». Так, вони там є: і калій, і магній, і кальцій. Але їхня концентрація настільки мізерна, що не має жодного фізіологічного значення для організму. Уявіть собі: щоб отримати хоча б мінімально значущу дозу, наприклад, магнію з рожевої солі, вам довелося б з’їсти її стільки, що наслідки від надлишку натрію були б катастрофічними. Значно простіше та ефективніше отримати ці мінерали зі збалансованого раціону: шпинату, горіхів, бананів та інших доступних продуктів.

Сіль залишається сіллю: чому бренд не важливий для здоров’я

Найбільша помилка — вважати, що дорога екзотична сіль безпечніша за звичайну. Ключовий елемент, за споживанням якого потрібно стежити, — це натрій. І його кількість у рожевій, морській, чорній чи звичайній кухонній солі приблизно однакова. Всесвітня організація охорони здоров’я рекомендує споживати не більше 5 грамів солі на день (це приблизно одна чайна ложка). І ця рекомендація стосується усіх видів солі без винятку. Надмірне споживання натрію, незалежно від його походження, незмінно веде до підвищення кров’яного тиску, збільшує ризик серцево-судинних захворювань, інсультів та створює надмірне навантаження на нирки. А як щодо міфу про «балансування pH»? Наш організм — це неймовірно складна та саморегульована система. За підтримання кислотно-лужного балансу відповідають наші легені та нирки, і їжа, включно із сіллю, не може суттєво вплинути на цей процес. Тож чи варто довіряти баночці солі те, з чим блискуче справляються наші власні органи?

Щоб справді подбати про своє здоров’я, варто зосередитись не на пошуку «чарівної» солі, а на контролі її загальної кількості. Ось кілька простих порад:

• Завжди читайте етикетки на готових продуктах — сіль ховається у хлібі, сирах, соусах та консервах.
• Намагайтеся не солити їжу під час готування, а додавати сіль вже у тарілку, контролюючи кількість.
• Активно використовуйте альтернативи: сушені трави, часник, цибулю, лимонний сік та спеції додадуть смаку без зайвого натрію.

Якщо вам подобається м’який смак рожевої солі або те, як її кристали виглядають у прозорому млинку на вашій кухні — чудово! Естетичне задоволення теж важливе. Але давайте будемо чесними із собою: це вибір естетичний, а не терапевтичний. Не варто обманювати себе, ніби дорога рожева приправа є інвестицією у здоров’я. Справжні інвестиції — це свідомий контроль за харчуванням, різноманітний раціон, багатий на свіжі овочі та фрукти, і, найголовніше, критичне мислення, яке захистить ваш гаманець від красивих, але порожніх маркетингових обіцянок.